Для пацієнтів | Асоціація Імплантологів України

ТЕЛЕФОНУЙТЕ:

+38 (032) 251 25 41 - секретар

+38 (032) 251 44 09 - юрист

+38 (044) 227 97 94 (акція)

e-mail: secretariat@aiukraine.com.ua

e-mail: teresa_jurist@ukr.net

 

Для пацієнтів

 

ЩО ТАКЕ СТОМАТОЛОГІЧНА ІМПЛАНТАЦІЯ?

 

Зубний імплантат - це штучний корінь з титану або циркону, який вживлюється в кістку щелепи і є опорою для штучних зубів. Встановлення зубних імплантатів дозволяє в багатьох випадках позбутися знімних протезів та досягти надійної фіксації незнімних протезів, відновити наявні дефекти зубних рядів не обточуючи здорових зубів задля виготовлення мостів.

Зубна імплантація є високоспеціалізованим методом стоматологічної допомоги, який має свої покази та протипокази. Тільки після детального обстеження лікар може точно вирішити можливість проведення такого втручання. Основною передумовою для встановлення імплантатів є наявність відповідної кількості кісткової тканини. Тому, ще зовсім недавно, у випадках недостатньої кількості кісткової тканини імплантація була неможлива. Як правило, така ситуація спостерігалась в бокових ділянках верхньої щелепи (гайморові пазухи) та бокових ділянках нижньої щелепи (близькість до нижньощелепного нерва).

На сьогодні ця проблема є вирішеною завдяки різним методам кісткової пластики. 

Рентгенологічне обстеження (ортопантомографія) дозволяє робити попередні висновки про якість та придатність кісткової тканини для встановлення імплантатів. Для планування операції імплантації доцільне  використання комп’ютерної томографії, яка стає більш доступною та безпечною.

Сучасні імплантати виготовляються з титану, який є біологічно сумісним з кісткою та іншими тканинами порожнини рота. Цей метал використовується протягом багатьох років у зубній імплантології та в ортопедичній хірургії (з`єднання зламаних кісток, протези стегнових кісток та ін.). Окрему групу складають  цирконієві імплантати, основою яких є білий оксид цирконію, проте на відміну від титанових, які використовуються вже понад 40 років, вони потребують додаткових наукових напрацювань.

Хірургічна операція по встановленню імплантатів може проводитися, в залежності від клінічної ситуації, у стоматологічному кабінеті з використанням місцевої анестезії або у спеціалізованій клініці під загальним знечуленням у присутності анестезіолога.

Розрізняють класичну двоетапову, одноетапову та безпосередню імплантацію.

Двоетапова імплантація вважається класичною та проводиться в два етапи з інтервалом в 5-6 місяців на верхній щелепі та 2-3 місяці - на нижній щелепі. На цей період встановлені в кістку імплантати залишаються “в резерві” під яснам. Дослідження, проведені протягом останніх 20 років, показують, що протягом цього часу проходить обростання  імплантату кісткою (остеоінтеграція). Це дає успішний результат в 98% випадках, відповідно кількість “неприживлень” імплантатів становить 2%. Через 3-6 місяців проводиться другий етап імплантації, який полягає у встановленні зовнішньої структури імплантату (кукси або абатмена). Кукса (абатмен) накривається тимчасовою коронкою, яка може контактувати із зубами іншої щелепи (з оклюзійним навантаженням) або ні (без оклюзійного навантаження). Тимчасові коронки з оклюзійним навантаженням встановлюються переважно у випадках заміщення повної відсутності зубів

Одноетапова імплантація проводиться у випадку належної первинної фіксації  титанових імплантатів або встановленні цирконієвих імплантатів, у яких сам імплантат та абатмен представлені однією структурою. Зазвичай одразу після встановлення імплантату фіксується тимчасова коронка, яка через 4-6 місяців змінюється на постійну.

Безпосередня імплантація − встановлення імплантату одразу після видалення безпосередньо в лунку видаленого зуба. Можливість проведення безпосередньої імплантації визначає лікар після консультації та оцінки рентгенівського знімку.

 

   

 

ПОКАЗАННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО СТОМАТОЛОГІЧНОЇ  ІМПЛАНТАЦІЇ

Загальною запорукою вдалого застосування імплантатів є здібність організму до нормального загоєння ран. Існує дві групи загальних медичних протипоказань: "фактори ризику" та "високі фактори ризику".

Високі фактори ризику виникнення ускладнень при встановленні імплантатів.

Важкі неконтрольовані системні захворювання, такі як ревматоїдний артрит, ендокринні порушення або порушення кісткової структури, наприклад, остеомаляція або остеопсатіроз (osteogenesis imperfecta − недосконалий остеогенез, так звана «скляна кістка»). Проте остеопороз не є протипоказанням до встановлення зубних імплантатів [Baxter & Fattore 1993; Dao et al. 1993].

Пацієнти з пригніченою імунною системою, яка є результатом вірусної інфекції (ВІЧ) або терапії певними медикаментозними препаратами (кортикостероїди, онкологічна хіміотерапія або інші імунносупресори)  демонструють послаблення здібності до загоєння ран та неадекватну реакцію імунної системи.

Особи, які зловживають алкоголем і наркотиками, а також пацієнти з психічними розладами не надійні по відношенню до належного дотримання схеми лікування та догляду за імплантатами, адже пацієнти не співпрацюють з лікарем [Hogenius et. al. 1992].

Фактори ризику виникнення ускладнень при встановленні імплантатів.

Цукровий діабет. Важкі форми діабету, особливо підлітковий діабет (тип 1) розглядаються як фактори ризику, однак пацієнтам з контрольованим діабетом (тип 2) у імплантаційній терапії не відмовляють [Shernoff et al. 1994; Oikarinen et al. 1995]. Проте слід пам'ятати, що ризики втрати імплантатів в осіб з діабетом зберігаються протягом всього життя.

Схильність до кровотечі під час геморагічного діатезу або медично обгрунтовані порушення при згортанні крові також розглядаються як фактори ризику під час імплантаційної терапії.

Раніше опромінена кістка. Променева терапія може призвести до фіброзу судин та тромбозу з подальшим руйнуванням тканини та розвитку хронічних невиліковних ран [Epstein et  al. 1997; Wong et. al. 1997]. Тому опромінена кістка під час використання імплантата теж розглядається як фактор ризику. Проте після променевої терапії через певний період часу можливо проведення імплантації [Esser & Wagner 1997; Jisander  et al. 1997; Granstroem & Tjellstroem 1997].

Інтенсивне куріння негативно впливає на довготривалий прогноз при зубній імплантації, проте за даними деяких авторів, високий ризик втрати імплантату в осіб, які палять, спостерігається протягом першого року після проведення операції імплантації [Bain & Mao 1993; Gorman et al. 1994; Bain 1996; Haas et al. 1996; Lindquist et al. 1996; K.Moy et al. 2005].

Алергічна реакція організму на титан. Титан має найбільшу біосумісність серед металів із організмом людини. Він успішно використовується в стоматологічній імплантації та інших галузях медицини. Проте для пацієнтів із підвищеною чутливістю організму до металів є можливість встановлювати імплантати з оксиду цирконію.

Місцевими передумовами для встановлення імплантатів є відсутність інфекційних захворювань зубо − щелепної системи та очевидний здоровий стан кістки у ділянці імплантації. Місцеві протипоказання включають тимчасові протипоказання та місцеві фактори ризику.

Тимчасові протипоказання:

Незадовільна гігієна ротової порожнини, відсутність мотивації пацієнта та його співпраці з лікарем стосовно гігієни.

Недостатній об`єм кістки у ділянці імплантації відносять до тимчасових протипоказань, оскільки на даний час розроблено багато методів кісткової реконструкції, за допомогою яких перед імплантацією або в процесі імплантації є можливість проводити структурування альвеолярного гребеню [Buser et al. 1994; Buser et al. 1996; von Arx et al. 1998; von Arx & Kurt 1998].

Неконтрольований пародонтит необхідно стабілізувати перед тим, як проводити імплантацію. Лікування пародонта та відповідні методи по догляду за ротовою порожниною повинні виключати можливе інфікування ділянки імплантації від зуба, ураженого пародонтитом [Mombelli & Long 1992; Meffert 1993; Mombelli 1993; Cune & de Puffer 1996; Gouvoussis et al.1997].

Місцеві фактори ризику:

Ерозивні або пузирчасті захворювання слизової оболонки ротової порожнини, наприклад, пемфігоїд, є місцевими протипоказаннями для встановлення зубних імплантатів у зв'язку з їх аутоімунним походженням. Зазвичай вони потребують місцевої або системної терапії, що пригнічує імунітет [Weinberg et al. 1997].

Ксеростомія (сухість порожнини рота) може бути викликана довготривалою медикаментозною терапією або аутоімунними захворюваннями та часто діагностується в пацієнтів похилого віку [Wu & Ship 1993; Navazesh et al. 1996]. Знижене слиновиділення теж розглядається як місцевий фактор ризику, так як слина вміщує активні антимікробні елементи та створює очищуючий ефект.

Бруксизм (нічне скреготіння зубами) пов'язаний із підвищеним ризиком втрати імплантатів, таким, як злам імплантату або втрата остеоінтеграції [Perel 1994; Rangert et al. 1995].

Отже, при виготовленні протезних конструкцій з опорою на імплантати велику роль грає детально проведене планування лікування на основі рентгенологічних даних. Кожен пацієнт, якому пропонується можливість імплантаційної терапії, потребує детального аналізу показань та протипоказань. Для цього і є необхідною консультація.